ФОНЕТИКАПлан - Лексика лексичне значення слова


ФОНЕТИКА


План


^ 1. ЗВУКИ МОВИ


1. ЗВУКИ МОВИ

Мова має усну й писемну форми. Усна мова — це потік звуків, за якими людина розрізняє значення слів, зміст ре­чень. Звук мови є складним явищем. По-перше, як і будь-який інший звук, він характеризується певними фізичними, акустичними властивостями. Природа голосних і при­голосних звуків, наприклад, залежить від рівномірного чи нерівномірного коливання повітря, яке сприймає вухо люди­ни, від поєднання голосу й шуму у вимові звуків.

По-друге, кожний мовний звук як фізіологічне явище — це результат роботи людського організму, зокрема органів дихання, ротової порожнини.

І нарешті, звуки мови, крім їх фізико-акустичної та фізі­ологічної природи, мають власне мовний, лінгвістичний зміст.

Звуків, які може вимовити людина, дуже багато, проте кожній мові властивий певний набір, система звуків, що допомагають розрізняти значення слів.

Звук [л], наприклад, не тільки складова частина слів лад, колобок, легкий, а й самостійна одиниця, що відрізняється від інших звуків української мови, протиставляється їм. У мов­ному потоці розрізняємо ті найменші звуки, які сприймаються всіма однаково, які усталилися протягом довгого історичного розвитку мови як елементи певної системи.

Наприклад, у мовному потоці в словах жити, живе після приголосного [ж] по-різному вимовляється голосний звук: у першому слові під наголосом це виразний звук [й], в дру­гому слові перед складом з наголошеним [е] звучить [еи]. В інших позиціях [й] може вимовлятися з різним наближен­ням до [е], так само як [е] залежно від місця в слові має неоднаковий ступінь наближення до [й].

Зокрема, в першому складі мені звучить [й]. Проте це не заважає нам сприймати в слові мені узагальнений звук [е], а в слові живе після приголосного [ж] — узагальнений звук [й]. Це зумовлено системною будовою мови, закономірностя­ми зв'язків між спільнокореневими словами, усталеними змінами звуків у мовному потоці.

Фонетика (від грецького рhoneticos) — розділ науки про мову, в якому вивчається звукова система мови та зміни зву­кового складу слів у мовному потоці. Залежно від індивідуальної вимови, від швидкості, темпу мови, навіть від умов, у яких відбувається спілкування, змінюється звучання го­лосних і приголосних звуків. Проте, скільки б не було від­тінків [а] або [у], скільки б не звучало різних [р], [л], для розуміння значень слів важливо, що в звуковій системі мови є узагальнені [а], [у], [р], [л], які сприймаються всіма, хто го­ворить українською мовою, однаково.


ОРФОЕПІЯ


^ 26. ОСНОВНІ НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ ВИМОВИ

ГОЛОСНИХ ЗВУКІВ

А Голосні звуки в українській літературній мові під наго­лосом вимовляються чітко, виразно: [наказ], [гордість], [усно], [села], [крица], [лівий].

Для літературної мови характерна також чітка вимова [а], [у]> [і], [о] в ненаголошених складах: [малина], [кувати], [пішоу], [молоко].

У ненаголошених складах [е] вимовляється з наближен­ням до [й], а [й] звучить подібно до [е]. Наприклад: [сеило], [теиче], [диевйс'].

Проте залежно від місця в слові, від характеру сусідніх звуків наближення [е] до [й] та [й] до [е] не завжди одна­кове.

Перед складом з наголошеним [е] голосний [й] вимов­ляється як [еи], а голосний [е] перед складом із наголошеним [і] звучить як [й1]: [теихен'кий], [ми'н'і]. Ненаголошений [й] перед наступним [й] вимовляється виразно [добрий], [чер­воний].


ГРАФІКА


^ ГРАФІЧНІ ЗНАКИ

Для передачі усного мовлення на письмі існує певна су­купність знаків. Це букви алфавіту, знак наголосу, апостроф, дефіс. До графічних знаків належать також засоби пунктуа­ції — крапка, кома, тире, двокрапка, лапки та ін.

Основним графічним засобом передачі звуків мови є букви.

Сукупність розташованих у певному порядку букв, яки­ми користуються при передачі усної мови на письмі, нази­вається алфавітом.

В українському алфавіті 32 букви, якими позначаються на письмі звуки мови. Букви в алфавіті розташовуються і на­зиваються так:

А,а,

Б,б

В,в

Г,г

Д, д

Е,е

Є,є

Ж,ж

(а)

(бе)

(ве)

(ге)

(де)

(е)

(є)

(же)

З,з









































































































































































Промінням ясним, хвилями буйними, Прудкими іскрами, летючими зірками, Палкими блискавицями, мечами Хотіла б я вас виховать, слова! ,,-.•. Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, Щоб краяли, та не труїли серце, Щоб піснею були, а не квилінням, Вражайте, ріжте, навіть убивайте,

;; Не будьте ТІЛЬКИ ДОЩИКОМ ОСІННІМ, г,

, Палайте чи паліть, та не в'яліть!

(Леся Українка.) ;

Випишіть із поетичних творів Лесі Українки словосполучення, які харак­теризують слово як мистецтво поезії.

64

80. Виберіть з орфографічного словни-ка 10 слів (5 іменників і 5 прикмет­ників, об'єднаних спільним значенням), які пишуться через дефіс. Запишіть їх в алфавітному порядку.

@ Підсумкові завдання ,..,-'

Підготуйте повідомлення: '

1. Письмо і його значення для людського суспільства.

2. Чи відома вам історія слов'янської писемності? •

^ 31. СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ БУКВАМИ І ЗВУКАМИ


Кожна буква українського алфавіту здебільшого передає один звук. Проте є випадки, коли повної відповідності між звуками і буквами немає.

Звуки [дж], [дз] передаються на письмі двома буквами.

Для звуків [ґ ] 'і [г] є одне позначення г. Буква щ позначає сполучення двох приголосних [шч]. Букви е, ю, я, коли вони вживаються для позначення м'якості приголосного, переда­ють один звук [е], [а], [у]: осіннє, рядок, люк. Якщо ж вони вживаються на початку слова (ясно), після букви, що позначає голосний звук (боєць), після апострофа або м'якого знака (м'ята, Ньютон), то ці букви передають два звуки: [йе], [йу], [йа].

Буква ї завжди позначає два звуки [й] та [і]: їжак, бої, роз'їзд. Буква ь (м'який знак) позначає м'якість приголосних звуків: сучасність, льон.


З Укр. мова Ю—11

бо

82. Прочитайте. Порівняйте свою вимову із звучанням записаного на магнітофонній стрічці тексту. Зробіть фонетичний аналіз виділених слів.

Сонце заходило червоне, на вітер; на тлі вечірньої заграви чітко вимальовувався хутір Вишневий, кострище заходу посту­пово гасло, із степу вже підкочувала густа і чорна, як вода у вес­няну ніч, темрява. Ось не стало видно ні хутора, ні Полтавського степового шляху, тільки невиразно бовваніла табірна хата, в якій збиралися ночувати орачі. Метрів за сорок від неї хлопці розіклали багаття, варять вечерю в казанку. Чистим вогнем палахкотить сухе галуззя, і в його відсвітах рухаються важкі незграбні людські тіні... Зараз же за вогнем у степу зяє чорне провалля ночі, яке гасить літаючі іскри. (Григорій Тютюнник.)

83. Випишіть слова, в яких кожна з букв е, ї, ю, я позначає два звуки.

Возз'єднання, В'єтнам, осіннє, воєдино, героїзм, гаїв, ко­ріння, яровизація, яєчко, ЮНЕСКО, пюпітр, бюлетень, в'я­зати, прядка, буття, бур'ян, бюджет, в'юнкий, днює, наївний,

84. Біля кожного з слів позначте в дужках кількість б;укв і звуків. Про­стежте за правильною вимовою цих слів.

Приходжу, подзвонити, приїжджати, бульйон, відрядження, дзеленчати, переджнивний, привілейований, джгут, дзюрчати, піджак, підйом, дьоготь, мільйонер, тьохкати, джміль, ґудзик, становище, передз'їздівський, пуща, щітка, випогоджуватися, вертольоти.

85. Які звуки позначаються • буквою г в словах агрус, гордість, героїзм, грім, гава, говорити, ганок, гуля, гринджоли, джигу н, дзи.га?

Поясніть лексичне значення слів, які вимовляються так: [грати] і [ґрати], [гніт] і ґніт]. Зробіть їх фонетичний розбір.

86. Диктант.

1. Я все забуду тільки лиш за те, що знову небокрай ве­селкою цвіте, що грає піснею б..сняний в..днокруг, що йду по борозні, узявшися за плуг. 2. Думко тр..вожна, куди ти л..тиш?! Серце моє, ну чого ти щ..миш? 3. І я под.. вився у очі йому, погладив ш..нель, поруділу в диму. 4. В моїм краю з.-лені трави і неба синя гл..б..на. 5. Нехай вітрами з в..со-кості кр..лата молодість зліта і на гучнім кл.. новім мості мої не спиняться літа. 6. Повільним кроком проїхали через с..ло. Темні с..луети хат, пр..сипані снігом д..рева, тини, чорні руки колодязних журавлів, простягнуті в передсвітанкове небо. (З творів Г. Тютюнника.)

Поясніть правопис слів з ненаголошеними [е], [й].

@ Підсумкові завдання Підготуйте повідомлення:

1. Термін «графіка» і його значення.

2. Подвійна роль букв е, ю, я.

66

^ 32. ГРАФІЧНИЙ РОЗБІР

1. Назви букв, з яких складається слово.

2. Відповідність між буквами і звуками.

3. Позначення м'якості приголосних звуків на письмі.

4. Графічні знаки (знак наголосу, апостроф, дефіс та засоби пунктуації).

Усний розбір

людство

У слові людство 1 букв:

Письмовий розбір

людство 7 букв: ел, ю, де, ес, те, ве, о

ЛЮ — [л'у]

д — [д] ; <:-

с — [с] .;.

т — [т] ;;ч

в — [в] І

о — [о] '

ел, ю, де, ес, те, ве, о. Буквосполучення лю позначає звуки [л'] і [у]. Буква ; де позначає звук [д]; л- -ес позначає звук [с]; те позначає звук [т]; І : ве позначає звук [в]; : ' -г о позначає звук [о]. М'якість приголосного [л'] по­значається буквою ю. -«•:*. ;>а;, < ? х,г

Буквосполучення де вимов- де — [дзе|:;"".' / *" ''"' *''.'"

ЛЯЄТЬСЯ [ДЗС] ВНаСЛІДОК уПОДІб- ;; ,; . •::=•:'{> >.-• • , •••>;••-НЄННЯ ВИМОВИ [д] ДО [С]. .у .•• ;.-..,,,., . , • ;/• ,. Т' ,; . ;

У слові людство позначений л. ^ , ; ;..,.,..-у./,. наголос над буквою ю. , • • ,?;;, , ; : Е ....',,,,

87. Диктант. ' "• •'•''-' • •' '•'•:

Літературна мова, щоб задовольнити всі потреби суспіль­ства, повинна бути високоорганізованою: мати унормований словник, загальновживані й упорядковані граматичні правила, усталену вимову й правопис, які є обов'язковими для всіх, хто нею користується. Літературна мова — неоціненний народ­ний скарб, і ставитись до неї треба уважно, дбайливо, так, як ставилися класики нашої літератури, видатні громадські діячі.

Суспільство створює різноманітні цінності, які людина ви­знає, поважає, оберігає. Сюди належить і рідна мова, яка є плодом багатовікового розвитку, предметом турботи, на­слідком праці багатьох людей. Мова несе від покоління до покоління усі надбання народу, зберігаючи його традиції, етичні й естетичні ідеали, його творчі звершення. (За А. Ко-

Зробити графічний розбір виділених слів.

З*



ОРФОГРАФІЯ

А Літературній мові властиві певні норми передачі усної мови на письмі. Пишучи, ми дотримуємось усталених правил по­значення звуків буквами, членуємо мову на слова, вибираємо, як написати слово — разом, окремо або через дефіс, як пере­нести частину його з рядка в рядок тощо.

У мовній практиці склалась ціла система правил про спо­соби передачі усної мови на письмі — орфографія (від грецьких слів оНЬбз — прямий, рівний, правильний і дгарЬб — пишу).

1. Найважливіше в орфографії — як передається на письмі звучання слова. Наприклад, чуючи в першому ненаголоше-ному складі слова безсмертя звук, близький до голосного [й], ми все-таки напишемо букву е, тобто збережемо форму пре­фікса без-, який вживається в багатьох словах з наголоше­ним і ненаголошеним [е]. Цього вимагають правила орфогра­фії. Так само у словах люди, людяний, людство маємо різне звучання кореня люд-, що зумовлено впливом звукового оточення. Ті самі корені, префікси або суфікси слів можуть зазнавати в мовному потоці звукових змін, вимовлятися по-різному, проте вони зберігають однакове написання, що допомагає впізнавати слово в тексті, швидко сприймати написане.

Отже, одна з проблем орфографії — однакова, усталена передача на письмі слова та його частин, незалежно від їх вимови.

2. Правопис усталює написання слів окремо. Це стосує­ться всіх частин мови.

У мові відбуваються постійні зміни — перехід одних ча­стин мови в інші, виникнення нових слів.

Так, наприклад, прислівники на добраніч, на диво, на жаль пишуться за сучасним правописом окремо, а прислів­ники напам'ять, влад та ін. пишуться разом, на відміну від сполучення іменника з прийменником. Пор.: Читати вірш напам'ять. Він надіявся на пам'ять. Кивати влад співу го­ловою. Привести в лад усі механізми. Багато питань виникає у зв'язку з правописом складних прикметників, їх написання залежить і від форми поєднуваних слів, і від того змісту, який передає складне слово. Пор.: ідейно-виховний, народн'о-демократичний, народно-визвольний, народногосподарський, народнопоетичний.

68

Свої закономірності графічного оформлення мають і складні іменники, написання яких залежить від наявності сполуч­ного звука між двома основами, що утворюють складне слово.

Написання складних слів разом і через дефіс передбачено правилами.

3. У сучасних правописних кодексах багато уваги при­діляється вживанню великої букви, яка має відмежовувати власні назви від загальних, що пишуться з малої букви.

Проте на практиці не завжди можна легко визначити характер уживаної назви, тому для багатьох чисто умовних випадків існує простий перелік, як писати ту чи іншу назву.

4. Правила переносу частин слова з рядка в рядок врахо­вують поділ слова на склади, а також його морфемну будову. Наприклад, не рекомендується голосний чи приголосний ко­реня приєднувати при переносі до префікса тощо.

5. Орфографія передбачає певні умовні скорочення напи­саних слів: скорочувати слово можна тільки на приголос­ний; при скороченні не пропускаються початкові букви та ін.

6. Важлива проблема правопису — передача іншомовних слів. Особливі труднощі виникають у зв'язку з написанням запозичених власних назв. Для їх передачі застосовується, зокрема, транскрипція (передача буквами української мови звучання іншомовного слова) і транслітерація (передача відповідними буквами українського алфавіту на­писання іншомовного слова).

Орфографія як сукупність правил не може охопити всіх випадків писемної практики. Вона відбиває тільки основні правила, якими треба керуватись у написанні.

88. Які труднощі виникають у вас при сприйманні тексту? .. :

Насупутникувстановленонауковуапаратурупризначену

длядослідженькосмічногопросторукоординаційнообчис-

лювальнийцентробробляєодержувануінформацію.

Що треба зробити, щоб цей текст оформити за загальноприйнятими пра­вилами?

@ Підсумкові завдання

Визначте основні проблеми сучасної орфографії.

^ 33. ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ

А В основу українського правопису покладено морфоло­гічний і фонетичний принципи. Характерною рисою орфо­графії української ймови є збереження однакового написання тих самих морфем (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень), хоч у вимові можливі зміни цих морфем залежно від су­сідства інших звуків, від зміни наголосу. Це морфологічний принцип правопису.

Є9


Наприклад, неоднаково вимовляється звук, переданий на письмі буквою е, у словах село, селянин, села. У перших двох словах чуємо звук, близький до [й], в останньому, під наголосом,— виразний звук [е]. Проте пишемо в усіх трьох словах букву е, зберігаючи єдність того самого кореня.

Якщо написання слова відбиває його вимову, то слово пишеться за фонетичним принципом правопису. Фонетичний принцип покладено в основу написань спитати, сходити, сфо­тографувати, а також закріплених на письмі чергувань звуків у словах козацький, запорізький та ін.

Часто морфологічний і фонетичний принципи виступають разом: свічці, річці, заквітчаний, тітчин.

Український правопис передбачає також застосування тра­диційного, або історичного, принципу.

За традиційним принципом ненаголошені голосні в сло вах леміш, лемент позначаються буквою е, а в словах комин, кишеня, лиман, либонь, минулий — буквою й.

Диференціюїйчий принцип правопису, пов'язаний з роз­різненням значень слів, використовується при написанні при­слівників і прийменникових словосполучень, при розрізненні відмінкових закінчень тих слів, які однаково звучать, але мають різні значення: догори •— до гори; апарата — апарату; каменя — каменю.

89. Прочитайте. Поясніть правопис орфограм за такою схемою:

Слово


Орфо-*


Принцип правопису


Пояснення


____


грами








Дні-


Д


диференціюючий


Пишеться з великої букви,


провсь-








як назва району.


кий


ськ


фонетико-морфоло-


У суфіксі -ськ- пишеться ь.


(район)





гічний





Певно, мандрівки в найвіддаленіші закутки землі цікаві не лише звабливою красою незнаних місць. Але завдяки красі я закоханий у сувору північ, у східні околиці нашої країни — кілька разів бував на Чукотці, Камчатці, це вже вдруге на півночі. Та враження від отих мандрівок блідли б, втрачали б значну частину свого сенсу, якби не прикрашали їх знайом­ства з душевно багатими людьми, зустрічі з земляками, а іно­ді — з давніми знайомими.


0043680448903953.html
0043708838705875.html
0043913028221470.html
0044058219798869.html
0044167655721434.html